Код презентации скопируйте его
Мета: розширювати знання учнів про свою державу; ознайомити дітей з поняттям «Батьківщина», «держава»; розвивати почуття патріотизму; Виховувати любов до рідного краю.
«Доброго дня, дорогі учні! Я квітка Соняшника. У мене трапилася біда. Вітер забрав мої пелюстки. Щоб повернути їх, треба виконати всі завдання, які я передала Сорокою.»
- Облітав журавель сто доріг, сто земель. Облітав, обходив, крила, ноги натрудив. Ми спитали журавля: «Де найкращая земля?» Журавель відповідає: «Краще рідної немає!»
У всіх людей – одна святиня, Куди не глянь, де не спитай. Рідніша їм своя пустиня, Аніж земний в чужині рай. Нема без кореня рослини, А нас, людей, без Батьківщини.
ЛЕГЕНДА ПРО УКРАЇНУ Колись давним-давно в одному селі жила бідна вдова. Не було в неї ніякої втіхи від життя, тільки одна важка робота. І ось настав радісний день. В неї народилась дівчинка – маленька, крихітна, гарненька. І мити стала думати, яке ім’я дати своєму дитяті. Тут, звідки – невідомо, осяяна маревом, з’явилася в хаті чарівниця. Вона з тривогою і жалістю дивилася на немовля і сказала вдові: «Не давай дитині імені, вона сама його знайде, а якщо даси, то вона помре.» Дівчина росла-підростала, була розумною, слухняною, але невеселою, часто журилася тим, що у неї немає імені.
І ось їй виповнилось 16 років. Задумала вона вирушити у білий світ, щоб знайти своє ім’я. мати ніяк не хотіла розлучатися з донькою, але вона була невідступна і потайки вирушила в дорогу. Бідна вдова чекала день, другий, не витримала розлуки і пішла свою доньку шукати. Ішла, йшла і вийшла в чисте поле, жовте-жовте і пшеницею колоситься. В чистому блакитному небі ластівки кружляють, світить ясне сонечко. І бачить мати – спить на полі дівчина, її дочка, та така гарна, що вона мимоволі замилувалась нею. Раптом потемніло синє небо, здійняв вітер куряву, полягла землі колосиста пшениця. Почувся тупіт та і ржання коней, брязкання зброї, вигуки чужою мовою. Це були війська хана Батия. Попереду їхав син хана. Раптом він побачив красуню-дівчину, зупинився і вигукнув: « Укра-юина», що на його мові означало «Дівчина молода». Дівчина прокинулась, хан схопив її і забрав із собою.
Мати, побачивши це, опустилася на коліна і стала благати Господа Бога захисту для своєї єдиної дитини. Раптом стало все чорне-чорне, загримів грім, затряслася, здригнулася земля, а потому все стихло… По небу пропливали ніжно-блакитні хмаринки. Лише курява здіймалась навкруги, і на полі стояла самотня вдова. Пішла вона плачучи по землі шукати свою дитину. А в пам’яті лишилося одне – Україна, Україна. Йшла… З очей падали сльози. І там, де на землю падали сльозинки, проростали квіти волошки. Мати йшла боса, колола ноги, і, де на землю падала крапля крові, виростали маки. Де пройшла мати по землі, так і стала та земля зватись Україною.
Україна – це отча земля, рідний край, де ти народився. Її багатства – це хліб, цукор, сталь, вугілля,овочі і фрукти і т.д. А ще – тихі озера, каланові гаї, народні пісні. Україна – це древній Київ і широкий Дніпро. Україна – держава. У кожній державі є свої кордони, які можна побачити на карті. Це широка червона лінія, кружечками позначені міста, блакитним – річки, коричневим – гори.
Було три брати: один на ім’я Кий, другий – Щек, третій – Хорив. І була в них сестра – Либідь. Вони побудували місто і назвали його Києвом, на честь старшого брата. Навколо міста був ліс і великий бір, де вони ловили звірів. Кий довго княжив. Він був мужнім і хоробрим, тому його ім’я навіки залишилося в назві столиці.
У ст. 20 1розділу Конституції записано: «Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України»
-Число три завжди вважали чарівним, казковим. А ще у тризубі відображено триєдність життя. Це – батько – мати – дитя, які символізують собою силу, мудрість, любов.
- Він має досить давнє походження. Жовтий колір – це колір пшеничного поля, колір хліба, зерна, що дарує життя всьому сущому на землі. Жовтий колір – це ще й колір жовтогарячого сонця, без лагідних променів якого не дозрів би, не заколосився б життєдайний хліб. Синій колір – це колір ясного, чистого, мирного неба. А невже без живлющої матері-води визрів би, заколосився хліб? От вам і ще один блакитний колір – колір цариці -води.
-Гімн – це урочиста пісня, виконання якої пов”язане зі святковими урочистостями, офіційними заходами, військовими парадами. Згідко ст. 20 Конституції України гімном України є національний гімн на музику М. Вербицького зі словами П. Чубинського. Під час звучання Гімну слід пам”ятати, що присутні повинні припинити будь-який рух, встати і віддати належне головній Пісні України.
Діти, послухайте правила, які ви повинні знати і завжди виконувати. 1. Звучить Гімн – потрібно встати, гордо і голосно співати. 2. Гімн напам”ять треба знати, разом з усіма співати. 3. Біля прапора зупинись, честь віддати не лінись. 4. Шануй Гімн, як матінку,бережи Прапор,як батечка, покажи Герб діточкам своїм, щоб жилося в Україні добре всім. 5. Конституцію потрібно вчити, за її законами жити. 6. Бережи Прапор, як зіницю ока. 7. Завжди пам”ятай, що Герб – то воля, слава, сила. 8. Наш Герб – тризуб: запам”ятай і про це не забувай. 9. Коли в руках Прапор – будь попереду, веди людей за собою.
-Не було хати, біля якої б не росла калина. Як забіліють квіти, дівчата ними коси прикрашали. Калина – це символ дівочої краси. Не було в народній медицині кращих ліків від застуди, кашлю, серцевих захворюваннях ніж калиновий чай з медом. А як була потрібна калина у весільних обрядах! Калиновим цвітом і ягідками оздоблювали весільний коровай і весільне кільце молодої. Про калину в народі дуже багато складали віршів, оспівували її в піснях.
Зацвіла верба – прийшла весна, кажуть в народі. А з нею і Великодні свята, вербна неділя. Оберегом від хвороб та зла служила освячена верба. Нею били кожного зустрічного і примовляли: «Будь великим, як верба, а здоровим, як вода, а багатим, як земля». Виганяючи вперше худобу на пасовище, вдаряли її вербою, щоб уберегти від хвороби та всякої напасті.
- Багато ви дізнались про Україну. Любіть її і дбайте про неї. Своєю славною працею ви змогли повернути Соняшнику його пелюстки. Залишилася ще одна, остання.